Не можу на долю
Свою ображатись.
Хоч плакала вволю,
Та вчуся й сміятись.
Хоч недругів - зграя,
Мов в норах миші,
Та друзів маю
Я значно більше.
Хоч кажуть нерідко:
- Це жінці не личе.
Я ж будь-яку плітку
Б"ю по обличчю.
Нікому образ своїх
Більш не прощаю.
Свій хліб черствий
на торти
Не міняю.
Роками самітність
Душу томила,
З тобою ж - ніжності
В очі дивилась.
В незрадливість чуття
Так вірю щиро.
Моє ти Життя
А я - твоя Віра.
22.08.1981
Не можу на долю
© Copyright: Вера Павловна Хвостик, 2013
Свидетельство о публикации №113110111118
Свидетельство о публикации №113110111118
Рецензии