Сонет 83 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)

83

Не бачив я, щоб щось ти прикрашав,
Тому й писав про тебе щиро, просто;
І бачить Бог, я серцем відчував,
Що ти не потребуєш красномовства.

Я був за крок і мовчки лицезрів
Твоїх чеснот довершеність яскраву,
Яка не потребує тих творців,
Що це життя вбачають як виставу.

Мені мовчання ставиш ти за гріх.
Чи я скажу щось краще за Природу?
Хоч як суди - не стану серед тих,
Хто медом слів лише потворить вроду.

Ще не прийшов у світ такий Орфей,
Щоб зміг уславити красу твоїх очей.



СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)

83

Я ніколи не бачив, щоб тобі був потрібний портрет,
Тож я жодним чином не поприкрашував твою красу;
Я виявив (або думав, що виявив), що ти перевершуєш
Ті жалюгідні засоби, якими поет оплачує борг:
І тому я спав, славлячи тебе,
Адже ти сам, живучи, можеш наочно продемонструвати,
Наскільки сучасне перо не здатне впоратися
З описом цінностей, тих цінностей, що ростуть у тобі.
Це мовчання ти ставиш мені за провину,
Для мене буде найвищою честю німувати, 
Оскільки коли я беззвучний, я не псую красу,
У той час як інші хотіли б принести їй життя, а натомість - приносять смерть.
У кожному з твоїх прекрасних очей більше життя,
Ніж його можуть винайти обидва твої поети, славлячи тебе.


№ 83
I never saw that you did painting need,
And therefore to your fair no painting set;
I found (or thought I found) you did exceed,
That barren tender of a poet's debt:
And therefore have I slept in your report,
That you your self being extant well might show
How far a modern quill doth come too short,
Speaking of worth, what worth in you doth grow.
This silence for my sin you did impute,
Which shall be most my glory, being dumb,
For I impair not beauty being mute,
When others would give life, and bring a tomb.
There lives more life in one of your fair eyes
Than both your poets can in praise devise.