Сонет 81 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)

81

І ти, і я в зірковій коловерті -
Ми мусимо колись піти з життя.
Ім’я твоє не підлягає смерті,
Моє ж зі мною піде в небуття.

В твоє безсмертя переллю всю силу,
Щоб дух мій не терзався в Небесах;
І буде так: мені - земна могила,
Тобі - гробниця у людських очах.

Твій п’єдестал - мої рядки крилаті,
Що в майбуття твій образ понесуть
Очам ще ненароджених нащадків,
Коли вже всі сучасники умруть.

Пророча вість звучить в моїх словах:
Ти житимеш у світу на вустах.


СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)


81

Або я залишуся серед живих для того, щоб написати тобі епітафію,
Або ж ти житимеш, коли я гнитиму в землі,
Звідси смерть не може забрати пам’ять про тебе,
Хоч про мене забудуть геть усі.
Твоє ім’я звідси отримає безсмертне життя;
Хоч я, відійшовши один раз, муситиму померти для всього світу.
Земля може виділити мені лише звичайну могилу,
Коли ти лежатимеш, похований у гробниці людських очей;
Твоїм пам’ятником стане мій ніжний вірш,
Котрий перечитуватимуть ще не створені очі,
А язики, яким суджено жити, будуть заново оповідати про твоє живе єство,
В той час як усі живі істоти в цьому світі помруть;
Ти й далі житимеш (ось якою силою наділене моє перо)
Там, де живе людське дихання, - у вустах людей.

№ 81
Or I shall live your epitaph to make,
Or you survive when I in earth am rotten,
From hence your memory death cannot take,
Although in me each part will be forgotten.
Your name from hence immortal life shall have,
Though I (once gone) to all the world must die;
The earth can yield me but a common grave,
When you entombed in men's eyes shall lie:
Your monument shall be my gentle verse,
Which eyes not yet created shall o'er-read,
And tongues to be, your being shall rehearse,
When all the breathers of this world are dead;
You still shall live (such virtue hath my pen)
Where breath most breathes, even in the mouths of men.