Давно пора забыть, и я смогу
Сумлінно робиш боляче щораз
Все кончено, больше себе не лгу
І ти все пишеш тонни гірких фраз.
Ты прочитаешь, и я знаю, ты поймешь
І в той момент, коли рядок останній
Ты взглядом своим грустным проведешь,
Ти зрозумієш – це було прощання.
Пишу к тебе, уже в последний раз,
Твоя сторінка на екрані згасне,
А всё, напоминающее «нас»
Зітру назавжди, хай яке прекрасне.
Исчезну с твоей жизни навсегда,
Твої думки, і навіть сни – покину
Все скоро смоет времени вода
Ну а між нами знову стануть стіни.
Что было связано со мной – ты все сотри.
Те, що було між нами, ми забудем
Прости. Прощай. Люби. Страдай. Живи.
Віднині ми з тобою чужі люди.
Последний стих, посвященный ему
© Copyright: Лана Романова 01, 2013
Свидетельство о публикации №113103000634
Свидетельство о публикации №113103000634
Рецензии