Я розмовляв з відлунням чуйним:
Воно зітхало – я зітхав…
Перебираючи як струни -
Мої пісні, натхнення й суми -
Голосу голос сповіщав…
І ради коїлася правда,
Відтворювались почуття:
Піднесення мої до спаду -
«Нагородили» вщент - до страти,
Сенс повернувши у життя…
Пішов я, сам себе почувши,
Та й розмірковував над тим,
Відзвуччя голоси цілющі,
Зтвердять життя любити дужче,
Що Бог створив, те є - святим!
Вiдлуння
© Copyright: Промят Свема, 2013
Свидетельство о публикации №113102901393
Свидетельство о публикации №113102901393
Рецензии