Сонет 78 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)

78

Моя ти Музо, світоч всіх сонетів!
Щасливий я, що цей звичай завів.
Тепер радію: більшість із поетів
Ти надихаєш на сердечний спів.

Твій зір німому голос повертає,
Невігласу прояснює думки,
Ученим горизонти відкриває,
Творцям дає наснагу на роки.

Тебе я славлю, славлять тебе інші.
Та є різниця. Ти - моє життя;
А світові тому лиш наймиліший,
Бо збуджуєш красою почуття.

Любов до тебе - ось мій п’єдестал.
Я був невіглас, нині - майстром став.



СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)


78

Так часто закликав я тебе як свою Музу
І отримував таку щиру допомогу для своїх віршів,
Що кожне чуже перо присвоїло мій звичай
І, використовуючи тебе, поширює свою поезію.
Твої очі, що навчили німого співати на повний голос,
А важке невігластво - літати у височині,
І додали пір’їн до крил вчених,
І надали витонченості подвійної величі.
І все ж пишайся найбільше тим, що складаю я,
Тим, що цей вплив - твій, народжується в тобі:
В інших роботах ти змінюєш лише стиль,
І мистецтва нехай будуть увінчані твоєю витонченістю;
Проте ти - все моє мистецтво, і ти підвищуєш
Моє грубе невігластво до вчення.


№ 78
So oft have I invoked thee for my Muse,
And found such fair assistance in my verse,
As every alien pen hath got my use,
And under thee their poesy disperse.
Thine eyes, that taught the dumb on high to sing,
And heavy ignorance aloft to fly,
Have added feathers to the learned's wing
And given grace a double majesty.
Yet be most proud of that which I compile,
Whose influence is thine, and born of thee:
In others' works thou dost but mend the style,
And arts with thy sweet graces graced be;
But thou art all my art, and dost advance
As high as learning, my rude ignorance.