Сонет 76 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)


76

Вірші мої пишнотою не сяють,
Як більшість з новоявлених творінь.
Я не з митців, які у форми грають,
А зміст плетуть з оманливих прозрінь.

Пишу завжди, йдучи на поклик серця,
Рядки вбираю в одяг простоти,
Кажу про те, що лиш мені дається
З колодязя моєї правоти.

Поет закоханий - моя сповідна тема.
Любов і ти - як два крила життя.
Моя робота - славити натхненно
Знайомим словом нові почуття.

Живу, як сонце, що оновлюється зранку,
Тому любов моя нагадує світанки.


СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)

76

Так чому ж мої вірші настільки позбавлені нової пишноти?
Чому вони настільки далекі від варіювання та швидких перемін?
Чому разом з часом я не звертаю уваги
На нововинайдені методи та дивні сполуки?
Чому пишу я одне й те саме, завжди однакове,
І продовжую відображати винаходи у видатному одязі
Так, що кожне слово майже називає моє ім’я,
Виставляючи на показ своє народження і наміри?
О, знай, кохання моє, я завжди пишу про тебе
І моїми темами й досі лишаються ти і кохання;
Так що найкраще, що я можу зробити - це одягнути старі слова по-новому,
Знов витрачаючи те, що і так вже витрачено:
Оскільки так само, як сонце щодня оновлюється та старішає,
Так і кохання моє досі каже те, що вже сказано.


№ 76
Why is my verse so barren of new pride?
So far from variation or quick change?
Why with the time do I not glance aside
To new-found methods, and to compounds strange?
Why write I still all one, ever the same,
And keep invention in a noted weed,
That every word doth almost tell my name,
Showing their birth, and where they did proceed?
O know sweet love I always write of you,
And you and love are still my argument;
So all my best is dressing old words new,
Spending again what is already spent:
For as the sun is daily new and old,
So is my love still telling what is told.