Сонет 74 Сонети Пана Шексiпра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)

74

Коли мене спровадять під арешт
За присудом до вічного покою, -
Відкинь журбу! З тобою мій сонет
Залишиться, просякнутий любов’ю.

Усі мої рядочки-журавлі
З твоїх джерел цілющих пили воду. 
Мій тлінний прах я заповів землі,
Мій дух - тобі я віддаю в угоду.

Ти матимеш найкраще у мені,
А долю тіла, що земля поглине,
Хай відають надгробки кам’яні
І  непривітні стіни домовини.

Все видиме, на жаль, зазнає змін.
Лише невидиме не може взяти тлін.



СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)


74

Утім, будь вдоволеним: коли під несправедливий арешт
Мене буде взято без права викупу,
Моє життя певною частиною втілюється в цих рядках,
Котрі, як пам’ять, залишаться з тобою.
Коли ти їх переглядаєш, то ти переглядаєш
І ту частину, що присвячена тобі:
Земля може отримати лише землю, що їй належна;
Мій же дух - твій, краща частина мене.
Тоді ти  втратиш лише осад життя,
Моє тіло померло і стало жертвою хробаків,
Боягузливого завоювання ножа негідника,
І це надто примітивно, щоб бути у пам’яті твоїй.
Цінність цього вірша лише в його змісті,
А це - саме те, що лишається з тобою.


№ 74
But be contented when that fell arrest
Without all bail shall carry me away,
My life hath in this line some interest,
Which for memorial still with thee shall stay.
When thou reviewest this, thou dost review
The very part was consecrate to thee:
The earth can have but earth, which is his due;
My spirit is thine the better part of me.
So then thou hast but lost the dregs of life,
The prey of worms, my body being dead,
The coward conquest of a wretch's knife,
Too base of thee to be remembered:
The worth of that, is that which it contains,
And that is this, and this with thee remains.