Сонет 70 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)

70

Вродливому ганьба в усі часи.
Однак плітки чеснот не відбирають.
Підозри - то супутники краси,
Немов ворони небом пролітають.

Не любить заздрість щирості єства.
На чисту сутність кривда зазіхає.
Так пуп’янок приваблює черва,
Твою ж красу Едемській дух вінчає.

Юначе поле ти пройшов своє,
Усіх ловців лишивши поза краєм.
Хоча тобі це слави додає,
Не забувай, що заздрість не зникає.

В гріхах підозру звівши нанівець,
Ти став би королем усіх сердець.


СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)

70

Те, що тебе звинувачують - ще не є свідченням твоїх недоліків,
Адже ознакою наклепу завжди була наявність краси;
Оздобленням краси  - підозра,
Ворона, що літає у запашному повітрі раю.
Так що, якщо ти хороший, то наклепники лише підтвердять;
Твоя цінність стає тим більшою, коли спокушується Часом,
Адже всероз’їдаючий порок полюбляє наймиліші бруньки,
А ти ж - чистий незаплямований першоцвіт.
Ти пройшов повз засідку днів молодості,
Або не зазнавши їхнього нападу, або ж вийшовши з бійки з ними переможцем,
Та хоч це і додає тобі слави, цього недостатньо,
Щоб приструнити заздрість, що все росте.
Якби підозра у злі не надягала б маску на твою красу,
Тоді лише ти один мав би правити королівствами сердець.


№ 70
That thou art blamed shall not be thy defect,
For slander's mark was ever yet the fair;
The ornament of beauty is suspect,
A crow that flies in heaven's sweetest air.
So thou be good, slander doth but approve
Thy worth the greater being wooed of time,
For canker vice the sweetest buds doth love,
And thou present'st a pure unstained prime.
Thou hast passed by the ambush of young days,
Either not assailed, or victor being charged,
Yet this thy praise cannot be so thy praise
To tie up envy, evermore enlarged:
If some suspect of ill masked not thy show,
Then thou alone kingdoms of hearts shouldst owe.