Сонет 68 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)


68

Твоє лице- свічадо давнини,
Коли краса буяла первозданна,
Коли Природи дочки і сини
Не знали про білила і рум’яна.

Коли ніхто не лазив до гробниць,
Щоб жовті коси у мерців зрізати
І, поробивши буклі з тих косиць,
Своє живе волосся покривати.

Ти, тільки ти - носій старих часів,
Без крадених прикрас, живий, рухливий,
Просвітлений від власних промінців,
Без шику і манірності - манливий.

Природа вчить, що - безлад, а що - лад.
Ти - справжній, решта світу - маскарад.


СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)


68

Отже, щока його - це мапа минулих днів,
Коли краса жила і помирала, як зараз квітнуть і в’януть квіти,
Перш ніж ці незаконнонароджені символи краси народилися
Або ж насмілилися втілитися у живій людині;
До того, як золотаві коси мертвих - привілей могил -
Зістригали й забирали просто з гробниць
З тим, щоб вони прожили друге життя на іншій голові;
Таким чином, руно волосся мертвої людини давало радість іншій:
У ньому можна побачити ті святі прадавні часи
Без будь-яких прикрас, такими, якими вони і є насправді,
Не створюючи літа з чиєїсь молодості,
Не крадучи старої сукні, щоб вдягнути його красу у нове вбрання;
І його Природа береже, немов мапу,
Щоб показати фальшивому Мистецтву, якою була у давнину краса. 


№ 68
Thus is his cheek the map of days outworn,
When beauty lived and died as flowers do now,
Before these bastard signs of fair were born,
Or durst inhabit on a living brow;
Before the golden tresses of the dead,
The right of sepulchres, were shorn away,
To live a second life on second head;
Ere beauty's dead fleece made another gay:
In him those holy antique hours are seen,
Without all ornament, it self and true,
Making no summer of another's green,
Robbing no old to dress his beauty new;
And him as for a map doth Nature store,
To show false Art what beauty was of yore.