Холодні тумани-сновиди сп'яніло п'ють воду,
У берег завмерший врізаються хвилі і сум.
Мій жовтень, пронизаний димом, вбиває природу
І легко проводить по нервах спустошливий струм.
Оманливе сонце вогняно сідає на сході,
І хтось знову тоне в чиїхось бездонних очах
І знов піддається мінливо-привабливій вроді,
Забувши про все: про свободу, про гідність і страх.
І десь в переплутаних вулицях сплячого міста
Згасають останні і жовті німі ліхтарі,
І ніч додається перлиною в чиєсь намисто,
І падають зорі. І люди змерзають самі.
Жовтень
© Copyright: Ванир, 2013
Свидетельство о публикации №113102809418
Свидетельство о публикации №113102809418
Рецензии
