Бодай шпаринка...
Ні того неба в зорянім намисті,
Ні місяця, що носить в собі срібло
Ні інею на жовтім палім листі
Така вже темна ніч,
Та ще й без краплі сну
Лиш десь гукає сич
Мо’ згадує весну
Йде, листопадом, осінь по землі
Спізнілих птАхів виганяє в вирій
Летять качки, за ними снігурі...
Похмурий день... на їжу він не щирий
Такий короткий день,
А ще, як дощ шумить...
Тоді не до пісень,
Тоді - душа болить
Хто знає, чи будЕ суворою зима,
Чи снігу намете, а може вітровії
Оголені поля та вивітрять до тла...
І хто у цій порі перечить їй посміє
Я розпалю в домі піч
Тепло розіллється, нагріє...
Немає різниці чи день, а чи ніч
Бо в серці надія жевріє...
Свидетельство о публикации №113102800050
Гарно дякую за добро, яке несе цей вірш!
А це від мене (ще не виставляв):
Дорога в горах
Вслід гірському потоку,
що струмує по ковзкім камінню,
бачиш цю дорогу щороку,
що змійкою в"ється незмінно...
Здоров"я, і всього найкращого! Хай Вам щастить!
З повагою, та щирою усмішкою - Емір
Рыбак Эмир Иванович 30.11.2013 05:39 Заявить о нарушении
Гори від мене далеко, а мрії не полишають побувати там.
То, хоч, віршем розрадили
Зжоров'я Вам та натхнення
Богдана Синюк 04.12.2013 16:26 Заявить о нарушении