Життя без кохання

Життя без кохання – хіба це життя?
Його не збагнути до крапель останніх.
Це мука пекельна, це суд повний тяжб,
Провалля бездонне, постійне конання.

Душа, мов жебрак, подаяння все жде,
Ніщо не розрадить в порожню хвилину.
І навіть у снах, в паралельності десь,
Такі ж відчуття, що нікуди не линуть.

До краю спотворені, брухтом лежать
Слова в заржавілих, замучених мріях.
Давно промайнула невловна межа…
Тепер надто пізно, погасла й надія.

Життя без кохання – вистава примар,
Видовище сіре на чорнім помості.
Немов хтось скував ланцюгами із чар
І кинув любов на самотності острів. 

19:27, 28.10.2013 рік.

Зображення:


Рецензии
Життя - це казка! І кожен сам пише свій сюжет... А з коханням, чи без нього - обирати нам...

Павел Осиков   18.03.2014 11:26     Заявить о нарушении
Вдячний за відгук!! Натхнення та весняного настрою!

Прокопенко Юрий   18.03.2014 11:28   Заявить о нарушении
На это произведение написано 9 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.