Осiння фiлософiя...

Знімає осінь з дерева листок
Один за одним, з клена та тополі.
І тихий сум оголених гілок
Малює , наче візерунки,  долі...

Вже й Жовтень скоро ступиться з доріг,
Листопад надягає плащ дощу...
Ще кущ шипшини колір свій зберіг
Й шепоче ягодам: «Не відпущу...»

Так ми блукаємо посеред падолисту,
Впускаєм в душу кольори та аромат...
І долі наші, темні і барвисті,
Малюють нам життя  - наш сад...

Піду назустріч Листопаду – красеню,
Сховаюсь під чудовим плащ – дощем.
Усмішку я пошлю коханцю – ясену –
Нехай позаздрить той, що став кущем...


Рецензии