Було лиш бажання кохати,
Коли так самотня душа
Назустріч другій поспішає.
А після - плечима стенати,
Сховавшись за риму вірша.
Лиш зранене серце ридає:
- В житті випадковий
прохожий,
Та варто за ним жалкувати -
Крові дав бурхливий розгін.
Я знаю: так мало хто може -
Себе до останку віддати,
Нічого не взявши взамін.
25.04.1981
Було лиш бажання кохати
© Copyright: Вера Павловна Хвостик, 2013
Свидетельство о публикации №113102708223
Свидетельство о публикации №113102708223
Рецензии