А ти знову рада, що в мене не пишуться вiршi...

Михаил Исаевич
У золото осінь ревнива вдягається знову і знову -
бо хоче від мене чуттєву для себе присвяту.
Та як розказати їй, що означає – кохати,
а дотиком більше сказати, ніж іноді словом?

А ти знову рада, що в мене не пишуться вірші.
І я не загублений в римах – простих чи дотепних -
щовечора. Тепло і ніжно закутаний в тебе,
забув я про муз. Але зараз, натхнений не гірше,

творю натюрморти із ніжності, пестощів, ласки.
Бо твій надихає малюнок схвильованих ліній.
Я вже відчуваю – в цей вечір задумано-синій
ти, люба, мене вже не випустиш з нашої казки...


© Copyright: Михаил Исаевич, 2013
Свидетельство о публикации №113102710162
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Михаил Исаевич
Рецензии
Написать рецензию
Как всегда чувственно и нежно. Твои стихи окутывают в негу...

Ася Страховская   18.06.2014 08:37   •   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Написать рецензию     Написать личное сообщение     Другие произведения автора Михаил Исаевич