Туман над Річкою, над Лісом,
І над дорогами – туман.
В туман сховалось Місто тихо
Й мовчить так, ніби Ніч глуха.
Туман – м’який, вологий, млосний,
Заходить у моє Єство…
Чекались: вітри і морози,
Знайшлись: тумани і тепло.
Туман повзе, туман ворожить
На Тишу, Спокій, на Любов.
Туман невизначеність множить…
Що чуєш крізь туман? – Агов!
Ну що, почув? А що побачив?
Те, що побачив, то – мара.
Хтось пролетів, хтось щось означив –
Усе заплуталось в туман.
Туман приховує, вкриває,
Туман притишує Життя.
Усе довкола засинає.
Сплять – Місто, Річка, Ліс, Земля.
25.10.2013
Туман над Рiчкою, над Лiсом
© Copyright: Катерина Жебровська, 2013
Свидетельство о публикации №113102607456
Свидетельство о публикации №113102607456
Рецензии