ВОСЕНИ,ЯК СПАЛА ЛІТНЯ СПЕКА
БІЛЯ СТАВУ ВРАНЦІ,ЗА СЕЛОМ
ДІД ЗНАЙШОВ САМОТНЬОГО ЛЕЛЕКУ
З НАПІВ-ЗАКРИВАВЛЕНИМ КРИЛОМ,
ЩЕ НЕДАВНО,ВІН,ЯК ІНШІ ПТИЦІ
З ВИСОТИ ДИВИВСЯ НА СЕЛО,
ЧОЛОВІК БЕЗДУШНИЙ ІЗ РУШНИЦІ
ВИСТРЕЛИВ,І ВЦІЛИВ У КРИЛО
І ЛЕЛЕКА З СУМОМ ПОДИВИВСЯ,
В НЕБА ВИСОЧІНЬ,І НА ДАХИ
ДЕ В ОСІННІМ НЕБІ ВІДЛІТАЛИ
В ВИРІЙ ВЕЛИЧАВІЇ ПТАХИ.
ДО ТЕПЛА ЛИШИЛОСЬ НЕБАГАТО,
Й ДОКИ НЕ РОЗТАВ В СТАВКУ ЩЕ ЛІД,
БУДЕ РАНУ ПТАХУ ЛІКУВАТИ,
У СТАРЕНЬКІЙ ХАТІ СИВИЙ ДІД.
ЗНОВ ПТАХИ ПОВЕРНУТЬСЯ ЗДАЛЕКА,
ЯК НАСТАНЕ ВЕСНЯНЕ ТЕПЛО,
В ВИСОЧІНЬ ПІДНІМЕТЬСЯ ЛЕЛЕКА
І РОЗПРАВИТЬ РАНЕНЕ КРИЛО.
ЗА ПІВ-РОКУ ЗВИК ДІДУСЬ ДО ПТИЦІ,
ВІН ДАВНО ЖИВЕ ОДИН В ХАТИНІ
РОКІВ МАБУТЬ ДЕСЯТЬ, ЧИ ДВАНАДЦЯТЬ
ПОХОВАВШИ ЖІНКУ З РІДНИМ СИНОМ.
В ДІДА,НА ЩОКУ ВПАДЕ СЛЬОЗИНА,
ЗНАЄ, ЩО НЕ ВЕРНЕТЬСЯ ЛЕЛЕКА.
НАЧЕ ПРОВОДЖАЄ ЖІНКУ Й СИНА,
У ДОРОГУ ВІЧНУ І ДАЛЕКУ.
Лелека
© Copyright: Чубенко Саня Карпусь, 2013
Свидетельство о публикации №113102605594
Свидетельство о публикации №113102605594
Рецензии