Ти не знаєш, як дійсно кохають.
Ти ніколи, нажаль, не кохав.
Ти не знаєш, як біль роздирає,
Бо нікого ти ще не втрачав.
Та й не втратиш мабуть ти нікого,
бо у цілому світі - один.
Ти загублений поміж зірками.
Не рахуєш давно ти годин.
Я не знаю чи маєш ти душу,
Чи тонув ти в обіймах колись...
я не знаю, нічого не знаю,
але руки так ніжно сплелись...
ці холодні пусті дивні очі...
два кришталика з біллю на дні.
ти ж не просто нікого не любиш,
ти боїшся любить взагалі!
ну зізнайся, благаю,зізнайся!
ти не міг не любити, не міг.
для такого, як ти це вже нонсенс.
Або навіть страшний лютий гріх.
Стільки болі в очах не буває,
коли чуєш ти слово "любов",
ну зізнайся - кохав її? Правда?
З нею завжди кипіла кров!
N. N
© Copyright: Кузьменко Екатерина, 2013
Свидетельство о публикации №113102610704
Свидетельство о публикации №113102610704
Рецензии