Я вже не мрію.Пустка на душі.
Вже не лечу, мов обрубали крила.
У прозу перейшли мої вірші,
Мій корабель згорнув свої вітрила.
Не зустрічає на воді шторми,
Немов боїться смаку злої хвилі,
А розбивав же прикрощі грудьми,
Долаючи несамовито милі.
Стоїть прикутий мідним ланцюгом
До мокрих скель,- мабуть шукає долі,
І я на нім з поломаним пером
У забуття спускаюся поволі.
Забуття
© Copyright: Виктор Гала, 2013
Свидетельство о публикации №113102508629
Свидетельство о публикации №113102508629
Рецензии
