Шон Маклех - Некто в сером

Вольный перевод
стихотворения
Шона Маклеха «Хтось у сiрому»*



Блуждая по улицам осеннего Дублина, цепляясь палкой старого нелюдима за мокрую брусчатку дороги викингов, я подумал, что ветер - это некто в сером. И мне показалось...


Дни коротки у псов Кулана***...
Как листья осени
Уносятся в Ничто...
Оно - подобье серого тумана -
В дождливый день
И тусклый, и пустой...
Поведал мне о нём
Рассказчик в сером
Октябрьским,
Моросящим днём,
Обмолвившись,
Что солнце в осень
Подобно месяцу весной...
Такое ж сходство
Дырок в твёрдом сыре
С пастушьей шкурою простой
У пастуха,
Что звездный рой,
Слепцом гоняет в вечном мире...
У каждого своё Ничто:
Оно кому-то клён увядший,
Чьи листья с золотых времён
Давно забытое богатство…
Пусть тучи мне латают крышу
Осенней хижины,
Где скрылась моя тень,
Кувшин небес
Наполнен горьким виски
Глотай и пей...
Божественный напиток...
Давно неиссякаем здесь!


Примечания:

*** все мы на нашем грустном острове есть псы Кулана...
________________________________________________________

* «Хтось у сiрому»
Шон Маклех
http://www.stihi.ru/2013/10/12/7386


                «Пшениця – юнакам,
                А вино благоуханне – дівам;
                Жніть, друзі мої, жніть!»
                (Григорій Сковорода)

Блукаючи мокрими вулицями осіннього Дубліна, зачіпаючи своїм костуром старого відлюдника мокру бруківку дороги вікінгів, я подумав, що вітер – це хтось у сірому. Так мені здалося…

Я теж осінній пес Кулана,*
Я теж, як листя
Спадаю у безодню Ніщо.
Хтось у сірому
Сказав, що Ніщо воно,
Як осіння сирість,
Як мокрий дощ дня
Десятого жовтня.
Сонце моєї осені,
Як Місяць вашої весни:
У шматку твердого сиру
Ті самі кратери,
Як і на шкірі сліпого пастиря –
Пастуха зірок міста.
У кожного свої Ніщо,
Як монетки.
Киньте їх дзвінкою лептою
У капелюх клена-безхатька:**
Він загубив свої золоті асигнації.
Залатайте мені дах хмари –
Нехай моя тінь сховається
У хату тужливої осені.
Келих неба наповнений
Гірким віскі.
Ковтайте його!
Ковтайте!

Примітки:

* - всі ми на нашому сумному острові є псами Кулана. Всі йдемо на офіру чи то нашим мріям чи то героями колісниць сонця…

** - можна кинути їх у капелюх ясена-жебрака. Це не принципово.


Остальные мои переводы Шона Маклеха можно найти здесь:
http://www.stihi.ru/avtor/rubystein&book=6#6
____________________________________________________________