***

Вітри хай понесуть

Вітри хай понесуть тебе за море.
А коло берегів чужих, нехай затоплять,
В глибинах темних океану, твої усі бажання:
Вітання найпрекрасніших твоїх снів. Твої кохання.
Забудь мене!.. Мої сумні чекання... Без тебе я --
спокійно, хоч засну трошечки. Без ніякого  блукання...
Будь остання перетинка на моїй дорозі.
Про тебе я забув уже давно. Навіть я не гадаю:
Чи в нас було колись щось... Чи разом ми сиділи,
під синьим небом -- Чи то зимою, чи то весною?..
Вітри хай віють, завівають. Хай буйно перевертають все
-- на спогад хай не залишають більше нічого.
Ні мого щасливого буту, колись із тобою;
Ні твого обличчя огорнутого, моєю рукою.
Хай вітри рознесуть твою пам’ять,
Хай розсіють її по широких полях;
Щоб згадати, про тебе, не сталось можливим ніколи.
Навіть в часи ті, в які я стану тільки один кістяк
-- А чепреп ти станеш, тай зіпсуєш повітря,
що сили дає, яка зворочує вітряк...