Не згадуй про мене, не смій...
Не дай мені знову відчути
Той втрачений рай...ти не мій...
Чужий, але ще не забутий.
Не згадуй, бо досі болить...
На серці і так одні лати...
Чому так буває: лиш " мить",
Коли так хотілось " назавжди"?
Чим далі - черствіє душа
І часто німіють долоні.
Здається - кругом мерзлота
І сльози - занадто солоні.
Свій відчай стиснувши в кулак-
Я губи кусаю до крові...
Не так я хотіла...не так...
Та вже розподілено ролі.
Життєва стрімка карусель
Несе нас в нестримнім потоці.
Коли ж ми втрачаєм людей-
Нестерпно нам в лівому боці...
Не згадуй про мене...облиш...
Я б - також...якби моя воля...
Чому ж ти так довго болиш?
Недоля моя ти...недоля...
***
© Copyright: Ксения Моря, 2013
Свидетельство о публикации №113102410288
Свидетельство о публикации №113102410288
Рецензии