Блондинка

Твій аромат відчула раптом я,
Згадала подумки, що було,
Чомусь на думці те імя,
Весь час. Його я не забула.

Не знаю, що мене чекає,
І що робити не скажу,
Лищ зараз тут тебе немає,
Бо прокляли ми ту межу.

І я піддалась почуттям,
Щось трапилось не те зі мною,
Я не під тим уже імям,
Що пахне ангелом й любовю.

Я грішна! Боже, ти прости,
Що я зазнала того щастя,
Прошу, мій отче, не вини,
Бо то є чортове напастя.

Я виправлю усе одразу,
Та кому буде з цього легше?
Я прогоню оту заразу
Що даве серце. Та вже легше.

Коханницею стала я,
Коли я встигла так змінитись?
Таке сподобала життя,
Та я забула помолитись!

"Живи добром", так каже мати,
Я не послухала її, та й годі,
Це перш за все, що треба знати,
Не йти по-київській тій моді.

А я так знехтувала тим,
Забрала в жінки чоловіка,
Тепер як жити мені? Чим?
Відкуплювать гріхи довіка?

І хто ж з вас знає, чим я жию?
Блондинка змінює життя!
І знов цілує його в шию,
"Красиве стерво", це ім'я!