Двадцять чотири дороги
виповзають з міста
в різні боки.
по державі, в котрій
ми живемо, де ми ввечері слухаємо,
як говорить на мові чужій
місто з ножем в руці,
як розпинається ранок
на перехрестях й площах –
матом та розмовами
про наступну заробітну плату.
Це місто нібито в платті
з павутиння залізничних доріг,
з новобудов, що оточують центр
бездоганного сірого кольору.
Практично існує тільки жертва
й кат. Спостерігач та об;єкт.
Плюс закон компенсації.
На межі цивілізації
так було завжди і, мабуть, буде.
Тут
по шість місяців
зимно.
Двадцять чотири дороги по людях
виповзають з цього міста.
Алексей Никонов. Двадцать четыре дороги...
© Copyright: Бессонов Александр, 2013
Свидетельство о публикации №113102210909
Свидетельство о публикации №113102210909
Рецензии