Кохаю тебе до без тями,
Страждаю день за днями,
Чому поруч тебе немає?
Ти далеко та й сама я.
Хочу до тебе доторкнутись,
І в обійми пригорнутись,
Дотик тіла відчувати,
І тебе ще більш кохати.
Де поділись радісні ті миті,
Тільки бачу я блакиті.
Залишаюсь на одинці,
А ти мчишся за гостинцем.
Вибігаючи із хати,
Йду тебе я зустрічати,
Ти ідеш, не позирнеш,
В іншу сторону звернеш.
Я біжу позаду тебе,
Ти стоїш обличчям в небо,
Робиш вигляд, що не бачиш,
Сам чомусь тихенько плачеш.
« Чому плачеш», - я питаю,
Підійшла і обіймаю.
Сльози котяться на руки,
Скільки можуть бути муки.
Повертаєшся до мене,
Бач вбрання моє зелене,
Потім кажеш: « Не моя ти,
Геть від мене, йди гуляти».
Я стою, покам’яніла,
Ще хоч трішки, то б зомліла.
Прокидаюся я вранці,
Боже милий,сон в обманці.
Сон в обманц
© Copyright: Анет Ковальчук, 2013
Свидетельство о публикации №113102106012
Свидетельство о публикации №113102106012
Рецензии