крони ворон

під колом цих ворон, що шукають неволі
чутно дзвін та стогін тиші твоїх долоней
люди поволі тонуть у своїх батискафах
ти говориш у скроні, ніби граєш на арфі

пауза відчутно збиває, як злочинець у арці
з ніг, з думок, зі шляху, куди зібрались тікати
очі твої і губи - точно врятують скитальця
...пальці, а пальці - спокійні, як автомати

кажеш, що кохання - то єдиний вибір
я ж рахую пташок, і уявляю рибок
раптом стало слизько, десь розлили отруту
так міняється колір відчайдушної пари - "як бути"

ну або ж як би ти, почула гомін титанів
перестала ховати зіниці десь у тумані
досить вже ухилятись,адже ніхто не винен
що погляд - це місце страти,
огорнуте червоною піною.


Рецензии