Ти - осіння моя журба,
Ти - моя опівнічна отрута...
Недосказані серцем слова,
Непромовлені...не почуті...
Я піду у далекі світи...
НесказАнне у вічність кане...
Не почуєш ніколи вже ти
Ті слова, що для тебе, коханий...
Намагалась слова віднайти
Та даремно, мабуть, намагалась...
Я піду краще...Треба іти,
Бо в душі моїй щось надірвалось...
Надломилось...зітліло...зійшло...
Наче стоптані холодом квіти...
Залишилось одне, лиш, крило...
Як з одним маю в світі прожити?
Не запитуй у мене - "чому?"
А спитаєш - не зможу почути...
Я залізла душею в журбу
І прийшов час моєї спокути...
Надірвалася в серці струна,
Від кохання зі смаком отрути...
Недосказані серцем слова,
Вже ніколи не зможеш почути...
Надломилась...
© Copyright: Наталья Кислощук, 2013
Свидетельство о публикации №113102102381
Свидетельство о публикации №113102102381
Рецензии
