Скоро двірники зберуть все листя,
Вивезуть і спалять мов сміття,
Ну а я, палких віршів намисто,
Відпущу у Всесвіт, най летять.
Буде день котитися до ночі,
Буде сніг стелитись наче пух,
Я печалі випивши досхочу,
Більше не візьму перо до рук.
І осіннє Сонце не зігріє,
Не розтопить в серці смутку лід,
Та не подарує крила мріям,
Не поманить думку у політ.
Скоро відімре що хвилювало,
В страченій душі настане лад,
Спогадів кохання вирву жало,
І піду назавжди в листопад.
I пiду назавжди в листопад
© Copyright: Федик Юрий Михайлович, 2013
Свидетельство о публикации №113102005076
Свидетельство о публикации №113102005076
Рецензии
Сумно, але красиво, Юрію!
У останньому катрені виправте "душі", двічі спотикалася, доки зрозуміла, де "собака порилася".:-)
Мені нині теж погодно-сумне написалося.
Светлана Ткаченко 20.10.2013 16:10 • Заявить о нарушении
У останньому катрені виправте "душі", двічі спотикалася, доки зрозуміла, де "собака порилася".:-)
Мені нині теж погодно-сумне написалося.
Светлана Ткаченко 20.10.2013 16:10 • Заявить о нарушении