Кожен обирає з нас дорогу,
і по ній, прямує по життю.
Хтось кульгає та волочить ногу,
хтось упевнено, крокує по шляху.
Та якою б не була дорога,
пам’ятати треба про одне.
Що спочатку, було «слово Бога»,
а вже потім, і життя людське.
Нарікати на нещасну долю,
це пусте, робити так не слід.
Негаразди, загартовують лиш волю.
і притягують удачу, як магніт.
Бо коли в нас щастя є доволі,
не зважаєм, ми на нього по життю.
Іноді добавить треба солі,
щоб припала страва до смаку.
Кожен обира з нас дорогу
© Copyright: Виктория Мотрунич 2, 2013
Свидетельство о публикации №113102003647
Свидетельство о публикации №113102003647
Рецензии
