Данило та гарбузи

(жартівлива поема з гарбузовим смаком)

Зріс безбатченком Данило,
Вмів в руках тримати вила,
Був до справи не ледачий,
Замість “мерса” ж – мав лиш клячу.
Кожен день стрічав дівчину,
Мала талію осину –
Закохавсь по самі вуха!
Та дійшли чутки до слуху:
Батько в милої суворий,
Не признає непокори!
Не віддасть дочку сусіду,
Не потерпить навіть сліду!
Не таланило та й годі,
Хоч метким був по природі!
І придумав план Данило,
(Ніби хтось приклеїв крила):
Слав сватів у кожну хату,
(Свій секрет розкрив лиш брату).
В понеділок йшли до Дуні –
Там гарбуз дістали з клуні!
У вівторок сватав Галю,
На наступний день – Наталю.
Не хотіли кралі й знатись –
Вів гарбузам хлопець запис!
Не минув цей жарт Федору –   
Їй було б заміжжя впору!
Та вітчим, крутої вдачі,
Справдив задуми юначі:
Він віддав для “фарсу” брату
За гарбуз свого домкрата!
З хати, де живе дівчина –
Ніс той овоч сват, мов міну!
А Данило, знай сміється –
Є гарбуз, і план вдається!
Сватав в п’ятницю Марусю,
Лиш минав чомусь Ганнусю...
Сині очка вкрали душу,
Потай в думах мовив: “Мушу!
Не гнівися, ясноока,
Я зміню вердикт жорстокий!”
Все село гуртом сміється,
А Данило в бізнес пнеться.
Вивів в поле пастись клячу,
Зняв в оренду мовчки дачу,
Щось ладнав із хвацьким свистом,
Малював рекламу з хистом.
День настав – відкрив кав’ярню,
Вніс гарбузи на світанні,
З них такі придумав блюда,
Що впадали в подив люди:
Пік млинці ясні, як сонце,
Що сміється крізь віконце!
З часом, став юнак багатим –
Кличуть гостем всі до хати.
Безкоштовні ті гарбузи –
Золотенькі мають пуза!
Кожний батько метикує:
Хто ж насправді причарує
Гарбузового Данила,
В чім простого хлопця сила?
У кав’ярні гарбузовій
Він шеф-повар пречудовий:
Все сміється, все шкварчить,
Бізнесмен наш лиш мовчить...
“Швидше б вечір”, - точить думка,
Геть собі пішла розпука!
Над рікою десь у лозах,
Стане святом денна проза.
Там чекатиме кохана –
Найясніша в світі панна!
Знає точно наш Данило:
Рушниками стріне мила!