Ти отруїв мене своїм коханням
Забрав в полон, не запитав
Ти серце тихо і без жалю
Немов ту іграшку зламав.
У твоїй посмішці – отрута
Заполонила всю мене…
Я постараюсь все забути –
І сподіваюсь, біль мине…
Ти отруїв мене так сильно,
Що це непереможно
Але сцілитися від тебе
Навряд чи я вже зможу…
Не алкоголь, і не наркотик
Вони - це втіха для слабких
Твоя любов, твоя турбота
Не залишає сил мені…
Будь лікарем душі моєї,
Не ядом вбивчим для душі
Ти – найважливіша ідея,
Що мушу втілити в житті…
09.06.13.
***
© Copyright: Романюк Татьяна, 2013
Свидетельство о публикации №113102010240
Свидетельство о публикации №113102010240
Рецензии