П`янкі троянди на столі,
Мов квінтесенція розлуки.
З рожевим присмаком зорі,
В часи блаженної сполуки.
Їх аромат несе любов,
А колір ллється, наче рима,
Що кожен день лунає знов,
І до душі безмежно лине.
Духмяний шлейф отих троянд,
Витаючий по всій оселі,
Як надлегкий тристопний ямб
На перехресній каруселі.
Спливає час, а ти цвістимеш
В п`янких обіймах пелюстків.
Ти почуття завжди нестимеш
Закоханих чоловіків...
25.07.2013
Письмо на лепестках опавших розовых
© Copyright: Дмитрий Кречет, 2013
Свидетельство о публикации №113101909555
Свидетельство о публикации №113101909555
Рецензии
