сонет 65 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)


65

Земля і море у руці Часу;
Залізо й камінь - все зазнає збитку.
Тож як тоді відстояти красу,
Якщо вона тендітніша за квітку?

Як втримати медовий цвіт степів,
Якщо вітри зимові обступають?
Міцна фортеця, й ту шторми віків
Руїною для ока залишають.

Все думаю: чом я не чарівник?
Я б зберігав красу в магічнім колі,
Щоб Час - цілого світу руйнівник - 
Не смів чіпати світлої любові!

Поет закоханий і вірш - хіба не диво!
Любов - алмаз, магічний круг - чорнило.



СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)


65

Оскільки ані бронза, ані каміння, ані земля, ані безкрає море
Не здатні протистояти своєю силою смертності,
То як же супроти такої сили подавати прохання до суду красі,
Якщо її дії не сильніші за квітку?
О, як же тоді витримати медовому диханню літа
Руйнівну осаду нищівних днів,
Коли навіть невразливі скелі виявляються не настільки товстими
І ворота зі сталі виявляються не такими міцними, щоб запобігти знищення Часом?
О, які лякливі роздуми! То де ж, ой, леле,
Та скринька, де може найкращий ювелірний витвір Часу від Нього сховатися?
Або ж чия сильна рука зможе утримати Його прудкі ноги,
Або хто може заборонити Йому псувати красу?
О, ніхто! Хіба що у дива вистачить сил для того,
Щоб моє кохання все одно сяяло безперестанку в чорному чорнилі.


№ 65
Since brass, nor stone, nor earth, nor boundless sea,
But sad mortality o'ersways their power,
How with this rage shall beauty hold a plea,
Whose action is no stronger than a flower?
O how shall summer's honey breath hold out
Against the wrackful siege of batt'ring days,
When rocks impregnable are not so stout,
Nor gates of steel so strong but Time decays?
O fearful meditation! Where alack,
Shall Time's best jewel from Time's chest lie hid?
Or what strong hand can hold his swift foot back,
Or who his spoil of beauty can forbid?
O none, unless this miracle have might,
That in black ink my love may still shine bright.