Дивлюсь у храм твоїх зірниць
І напиваюся коханням,
Мов сивим холодом криниць
Уперше, як востаннє.
Я потонув в гірких очах -
Блакитних, наче небо.
І тінь волосся на плечах
Спускається од тебе.
Твій погляд вабить так і кличе,
Аби злились скоріш
Дві пари уст - за звичаєм -
За кожен вдалий вірш.
У тих озерах вічних криг,
В прозорості душі,
Мов серед павутиння книг
Затертий том віршів,
Знайдеться той ласкавий спів,
Як дзвін по кришталю.
Нема солодше в світі слів,
Ніж - я тебе люблю...
24.07.2013
Во взгляде скрыты сотни солнц
© Copyright: Дмитрий Кречет, 2013
Свидетельство о публикации №113101909446
Свидетельство о публикации №113101909446
Рецензии
