Вiн пише вiршi iншiй жiнцi Лариса Вировец

                Перевод с украинского:

Стихи он пишет для соседки,
но декламирует их мне.
В мобиле бьётся жизнь, как в клетке…
Трепещет лист сухой на ветке,
и лес – в негреющем огне.

А он – про плечи, про улыбки,
про «ангелочка» – Боже мой! –
про бегство от себя, ошибки…
Туман стоит вечерний, зыбкий,
а ночью холод, как зимой.

Всё перемелется, быть может,
в муку… чтоб не смущать умы…
Рассудочность противна всё же…
Деревья в судорожной дрожи,
и даль – размыта… мыто… мы…

****************

                Оригинал здесь: http://www.stihi.ru/2013/10/12/4047

Він пише вірші іншій жінці,
але читає їх мені.
Життя кужелиться в мобілці...
Сухий листок тремтить на гілці,
і ліс — у жовтому вогні.

А він — про усмішку, про плечі,
про янголятко на плечі,
про помилки свої та втечі...
Туманом тягне понадвечір
і холоднечею вночі.

Все перемелеться на мливо,
на мудрі звички самоти.
А все ж розсудливість — зрадлива...
Дрижать дерева хворобливо,
у лісі — тиша, тиша, ти...