Спiвчуваю до Тiночки Кароль

Твоє ніжне волосся,
в`ється пухнастим колоском ковили у тузі.
Горе, наче сім хмар, вогнем вибухнуло.
Від нас йдуть,
коли залишитися вже не взмозі.
Серце твоє б`ється пташкою у сілку-полоні.
Відчуття, як тая горлиця без крил,
або ліана без опори.
Бо була ж ти зіронька довкола свого місяця,
та спідкало горе.
Біда завжди невчасно, як ота злива,
і ти, як корабель на мілині.
Кажуть, час лікує.
Голосок твого синочка,
ніби золотий дощик заструменів,
повернутись до повсякдення тобі звелів.
Світлячок маленький
ще не в силах сам розвіяти темряви
та допоможе тобі втриматися на ногах.
Ніхто не відає де й коли випаде дощ..
Бережіть один одного, як зіницю ока,
бо у Вас одна єдина дорога.
Туга нехай щезне,як роса на сонці,
заграє веселка у вашому віконці.
Ти - сильна, гарна, сама любов - тримайся.
В`єш своє гніздечко, маєш жіночі сили,
котрі віддаєш зповна.
Хай тобі допоможуть й захистять,
Господь та Матінка - Земля!
Корабель відпливає - берег залишається,
час спливає - пам`ять зберігається.



Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/l_YVlOZdTvg