Сонет 67 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)


67

Ти свідком є розтлінності людської,
Безчестю жити в слові даючи;
Тому і гріх цікавиться тобою,
До серця підбираючи ключі.

Навіщо фальші кольори правдиві?
Навіщо масці цвіт твого лиця?
Навіщо сіяти на штучній ниві
Сердечні зерна справжнього митця?

Ти став творцем в часи, коли Природа
Духовність вже не в силах відродить,
І тільки твоя постать благородна
Їй сил дає красу землі плодить.

Ти явлений, щоб кожен міг побачить,
Що світ наш мав і що з тобою втратить.



СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)

67

Ах, чому ж йому доводиться жити з цим пороком
І своєю присутністю скрашувати безчесність,
Щоб цей гріх завдяки йому здобув перевагу
І прив’язався до його суспільства?
Чому фальшива фарба має наслідувати його щоку
І красти мертву подобу у його живого кольору обличчя?
Чому збідніла краса повинна побічно уподібнюватися
Трояндам, якщо його троянда справжня?
Навіщо йому жити зараз, коли Природа є банкрутом,
Збідніла на кров, яка могла б текти живими венами,
Адже у Неї немає іншого скарбника, крім Неї,
І пишаючись багатьма творіннями, Вона живе саме на його статки?
О, Вона  береже його, щоб показати багатство, яким Вона володіла
З прадавніх часів до нинішнього, настільки поганого.


№ 67
Ah wherefore with infection should he live,
And with his presence grace impiety,
That sin by him advantage should achieve,
And lace it self with his society?
Why should false painting imitate his cheek,
And steal dead seeming of his living hue?
Why should poor beauty indirectly seek
Roses of shadow, since his rose is true?
Why should he live, now nature bankrupt is,
Beggared of blood to blush through lively veins,
For she hath no exchequer now but his,
And proud of many, lives upon his gains?
O him she stores, to show what wealth she had,
In days long since, before these last so bad.