Сонет 66 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)


66

Гукаю смерть, вже бачити несила
Шляхетність у лахмітті жебрака,
І віру, що невинність одурила,
І блуд у масці мудрого царка,

І слави хрест на шиї у тирана,
І цвіт дівочий, відданий на глум,
І генія на службі в шарлатана,
І муки тіла від отруйних дум,

І неука, який в пророки мітить,
І цензора всіх творчих починань,
І тих, кому незнане слово «милість»,
І Правду, що Неправді платить дань.

Хоч гірко як, не варто помирати,
Любов свою самотньою лишати.

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)


66

Втомившись від усього цього, я кричу заспокійливій смерті:
Бачачи шляхетність уродженим жебраком,
І злиденного нікчему,  вбраного урочисто,
І найщирішу віру, якої зі смутком зреклися,
І позолочені почесті, які зганьбили тим, що їх надають недостойним,
І дівочу цноту, що її було жорстоко піддано нарузі,
І справжню досконалість, котру було несправедливо зневажено,
І сила, котру хитке керування звело нанівець,
І мистецтво, що йому влада зв’язала язика,
І безрозсудність, що з виглядом генія керує майстерністю,
І просту правдивість, що її помилково назвали простотою,
І полонене добро, що прислуговує керівному злу:
Втомившись від усього цього, я б це покинув,
Утім, я не стану так робити, адже, померши, я залишу своє кохання в самотності.


№ 66
Tired with all these for restful death I cry:
As to behold desert a beggar born,
And needy nothing trimmed in jollity,
And purest faith unhappily forsworn,
And gilded honour shamefully misplaced,
And maiden virtue rudely strumpeted,
And right perfection wrongfully disgraced,
And strength by limping sway disabled,
And art made tongue-tied by authority,
And folly (doctor-like) controlling skill,
And simple truth miscalled simplicity,
And captive good attending captain ill:
Tired with all these, from these would I be gone,
Save that to die, I leave my love alone.