ти моя антису! цидна п! гулка

Ти моя антисуїцидна пігулка, випадково вживлена під лопатку,
Дивна суміш самотності та всезагального щастя,
Невідомий нині хімічний елемент спокуси.
Меланхолія твого атомного характеру тече моїми венами,
Окутує жили, всмоктується у м`язи та вибухає мільйонами вигуків
у кожній нервовій клітині.. настав час для почуттів.
Відкрийся мені своїми стовідсотково вигаданими ключами,
Стискай моє серце, біжи за обрій, тікай невблаганна,
Ти чуєш мене? Тікай, поки можеш. Немає тут весен і сонце не гріє.
Є лиш пітьма і сонні провулки тутешніх будівель.
Ти розчиняєш своє серце у спирті, умиваєшся вечірніми сльозами.
І знову весніє тобі від марних слів, прокидається квітка нічного кохання,
А ти лиш марнієш. І врода зникає як вечір Різдва.


Рецензии