Розкриллям гайворона суне чорна хмара,
Шалений вітер розкошлатив верховіття.
Десь в позахмар*ї причаїлися стожари.
Запропастився ясен-місяць на край світу.
В цій неосяжній і беззоряній безодні
Яскравим спалахом згоряють блискавиці.
А скаламучені струмочки повноводні
Чимдуж біжать до омілілої криниці.
І п*ють донесхочу забрьохані долини,
Ще донедавна переспраглі і убогі,
Зіткнулись в небі дві розлючені хмарини.
Загуркотіло.
Ллє.
І слава Богу.
Дощ
© Copyright: Ольга Карташова 2, 2013
Свидетельство о публикации №113101808260
Свидетельство о публикации №113101808260
Рецензии
