Я відчула, ось тепер,
Що мене чекає смуток,
А в душі твій крик помер,
Не залишив навіть бруду.
Що ж це трапилось зі мною,
Я холодна, помсти прагну,
Пробігалась кров дугою,
Наступала міра краху.
Я хотіла миті щастя,
Але смуток не давав,
відчувала біль зненацька,
і ловила в світі ґав.
Боже смутку, йди від мене,
Не ламай мені життя,
Ти пошкодив мої вени,
То ж чекай на каяття.
А якщо ти будеш впертим,
То побачиш, що я вдію -
Допоможу тобі вмерти,
І здійсниться моя мрія.
смуток
© Copyright: Анет Ковальчук, 2013
Свидетельство о публикации №113101806030
Свидетельство о публикации №113101806030
Рецензии