Забринять у очах раптом сльози ряснi,
I струмочок солоний поллється.
Як далеко зостались щасливiї днi,
Наче їх й не було, так здається.
"Не сумуй!" - каже сонце на небi вгорi,
"Усмiхнись! Ну давай!" - каже вiтер,
Та не може вiн висушить сльози мої,
I нема поруч того, хто б витер.
Непомiтне, та гiрке то горе моє,
Що торкає за серце, за душу.
I нiкому не можу того розказать,
Я сама пережити це мушу.
(5.08.2013)
Сльози
© Copyright: Елена Ильенко, 2013
Свидетельство о публикации №113101805225
Свидетельство о публикации №113101805225
Рецензии