Сніг біленький встелився по полю,
І не розтає на прохання,
А серце холоне від болю,
За нашим минувшим коханням.
Не побачу очей і усмішку твою,
Не скажу я тобі, що люблю…
Все заснуло від холодної зими,
Заморозили кохання наше ми,
І не буде уже зустрічей тих знов,
Припорошила хурделиця любов.
І тепер кругом одні лиш холода,
І немає ні любові ні тепла.
Та як сонечко загріє на весні,
Покладу коханнячко на поле мрій,
Кожний день йому співатиму пісні,
Ще хоч раз, чи два мене зігрій.
І розтане, як розтанула зима,
І не було того смутку і нема,
Геть розтопиться , розвіється журба,
Зацвіте в душі іскриночка нова…
Подорожник і кульбаба нам у слід,
Усміхатимуться ще багато літ!
Автор:Н.П.Рубан.
Припорошила хурделиця любов
© Copyright: Надежда Рубан, 2013
Свидетельство о публикации №113101804225
Свидетельство о публикации №113101804225
Рецензии