А я вже майже перестав писати,
Заради тебе кинув все в пітьму
І дуже страшно всіх людей минати,
І не знаходити тебе одну.
Без тебе перетвориться світ в сірий,
У колір попелу з рутиною своєй,
Я знову згадую той час милий,
Коли зову тебе коханою своєй.
Тебе зову і бачу твої очі,
І кожну ніч я бачу тебе в сні.
І засипати поодинці серед ночі,
Від цього дуже тяжко так мені.
Без тебе я не бачу світу сонця,
Без тебе я навпомацки іду.
Бо ти зоря, що світить у віконце,
Без тебе свою душу загублю…
А я вже майже...
© Copyright: Евгений Коровайко, 2013
Свидетельство о публикации №113101709080
Свидетельство о публикации №113101709080
Рецензии