Разговор

-Чи ти відчуваешь?
Чи досі в тобі є
Те тепле, солодке чуття?
Де ти ночуєш?
Де засипаєшь?
Це так сильно бентежить
моє буття

Бо знаєш,
В мені ще лишилось
Хоч що це не певна я
Але чимось серденько заполонилось
Чи то кривда засіла
чи любов все наївна моя

Інколи, я як дитина
Розбуди, обійми, поцілуй
До садочка веди,а в душі хуртовина
Як це ти поломав, то ти й ремонтуй
Це серце малої, що так помилилась
Вона вже не хоче
Тай тоді ще молилась...

Скажи мені , де ти є зараз?
Хочеш ,я можу забрати?
Ти поїв? Там не холодно ,ні?
Кажи вже щось !!
Досить лякати..

На вулиці темно,і пізня година..
Чому ще не вдома?
То хто ж з нас дитина...



-Може досить вже контролювати?
Мені не п'ять років, та я не дитина твоя
Та й годі мрійливо чекати, що я повернуся,
Мила моя

Ти давно вже замкнула за грати
Усі що були, всі мої почуття
Я втомився з тобою грати
Я давно вже дорослий..
Та і ти не дитя..

Не зстрінеш ти більше ранком
На своїй світлій кухні мене
Ти сама й не стримала планку
Це все минуло, то й спогад мине

Але ж усе могло б бути інакше
Як що б ти зрозуміла одне
Почуття це щастя наше
Ти не дитина,
Та й годі дитям вже важати мене