Було чи не було? Нема різниці.
Однаково тяжкими для душі
Тепер здаються камені й зіниці,
І усмішки, й обірвані вірші.
Мовчиш? Мовчи. Німому покаянню,
Твоїй спокуті вірю. Тільки біль
Від цього випадкового збігання
Двох поглядів і піруетів вій
Не придушити навіть алкоголем.
«Було! Було!..» - з-під ребер, наче птах.
Ти відіграв усі злочинні ролі
В моїх, таких замріяних, світах.
Мовчання не врятує від провини,
Але слова, напевне, зовсім вб’ють.
Тож, як я і пояснювала, - зимно.
Ти ж теплим був. І плинним, наче ртуть.
17 жовтня 2013
Було...
© Copyright: Ульяна Кривохатько, 2013
Свидетельство о публикации №113101711046
Свидетельство о публикации №113101711046
Рецензии