ЧОМУ НЕ ЗНАЄМ?
По небу місяць плине ясний,
Мерехкотить поряд зоря.
Там простір синій і прекрасний,
Десь звідтіля пішло ЖИТТЯ.
Живем, не піднімаєм голови,
Красу таку не бачим навкруги.
Не знаєм, та і не питаєм,
Де той Початок, де Кінець?
Розради не питаєм у природи,
Не копирсаємся у майбутті.
В минуле ми не заглядаєм,
Нащо, навіщо це мені?
Тому ж багато хто не знає,
Збагнуть не може, звідкіля?
Така незвідана краса,
Таке чудове синє небо?!
Всім хочеться пораду дати:
У майбуття слід заглядати,
І про минуле теж згадати,
У БОЖІЙ КНИЗІ прочитати.
У ній найдем ми настанови,
Розраду знайдемо у горі.
Поради, як щасливим буть,
І БОЖУЮ ЛЮБОВ збагнуть.
2003
Чому не зна м?
© Copyright: Елена Соляник, 2013
Свидетельство о публикации №113101610802
Свидетельство о публикации №113101610802
Рецензии