Не обіцяю, та спалахом просто будь -
Абстрактним злиттям кількох облич.
Не обіцяю, але забираю в путь
Про тебе думкою стерту ніч,
На щастя, не всю, бо соком волі
Хочу споїти душу свою,
То хай омине нас обох поволі
Неволя банальних “I love you”.
Твоє тепло, що краплинами тане
На розі моїх сизо-чорних вій,
Розвіється в тихім ідей тумані
Та стане мотором подальших дій.
Тепло не тобі поверну, а світу,
Що прагне і серця мого, і рук.
Давай одне одному станем вітром,
Найтоншим пюпітром прощань та злук
Станем вiтром
© Copyright: Марина Чиянова, 2013
Свидетельство о публикации №113101509180
Свидетельство о публикации №113101509180
Рецензии