Яскравi в бірюзовім небі зорі,
Духмяний подих золотих вітрів,
Птах перелітний, що на плесо сів,
Скупавшись у холоднім срібнім морі...
І теплі мжички, сиві і прозорі,
Які блукають серед сонних нив...
І піднебесний журавлиний спів,
Що сумно тане в далині суворій...
Це - осінь. Діамантами іскриться
Її роса у прохолодні ранки,
І рум"янIє тихий небосхил.
А серце!.. Серце, неспокійна птице,
Чому тріпочеш тужно безустанку?
Куди ти линеш? Нащо просиш крил?
Осiннiй сонет
© Copyright: Светлана Похилько, 2013
Свидетельство о публикации №113101408616
Свидетельство о публикации №113101408616
Рецензии